Виступ на педраді

                                            Естетичне виховання школярів.

  Ідея духовного  виховання школярів має вікову історію. Становлення української державності, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, визначають основні напрями реформування навчально-виховного процесу. Нова принципова програма перебудови освіти спрямована на широкий розвиток духовної культури, рідної мови, на вирішення проблеми вдосконалення і розвитку національного виховання.

    Одним із основних напрямків «концепції виховання дітей та молоді у духовній системі освіти» є цілісний процес виховання, який передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та кращих надбаннях цивілізації, духовне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

     Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

      Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі е ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

     Розвиток і формування особистості, опанування нею духовності здійснюються як єдиний процес, який повинен вирішуватись всіма вчителями, на всіх заняттях, у всі часи.

     Стрімкі зміни соціальних умов життя в сучасній Україні породжують і нові проблеми розвитку духовної культури, важливою складовою якої є мистецтво. Мистецтво стимулює духовний та інтелектуальний розвиток особистості, зміцнює її морально-етичні якості, гармонізує соціальні відносини, розширює й одухотворює Всесвіт. Воно має надзвичайно важливе значення у розкритті творчого потенціалу й ідеалів людини, бере участь у формуванні її цілісного світогляду. Вплив мистецтва на внутрішній світ особистості та на її мислення завжди великий, але в кожну епоху він набуває своєрідної значущості. В сучасному світі, насиченому комп’ютерно-інформаційними технологіями, засиллям реклами, товарно-ринковими відносинами, мистецтво допомагає подолати відставання духовно-морального розвитку людства від науково-технічного процесу.

      У духовному вихованні школярів беруть участь багато факторів, серед яких помітну роль відіграє національна культура, особливо музика.

      Серед інших різновидів мистецтва музика займає особливе місце. Вона спроможна розкривати складні духовні процеси свого часу, виконуючи роль найтоншого емоційно-психологічного барометра суспільства. Вплив музики на становлення особистості, перш за все маленької (молодої), величезний, а тому й проблеми формування її музичної культури завжди актуальні.

      Музика займає значне місце в нашому житті і є могутньою надихаючою  силою для кожного з нас.  Вона супроводжує людину в радості і в горі, втішає і заспокоює, піднімає і надихає на боротьбу з життєвими обставинами.

       Музика – це мистецтво особливої емоційної сили. Вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати невідомі для нас духовні пориви, про які ми і самі не здогадуємось.

      Музику справедливо називають мовою серця. Вона є  одним із наймогутніших засобів спілкування людей, утвердження моральних ідеалів, формування естетичного ставлення до дійсності. Музика виховує культуру почуттів, є важливим засобом формування особистості. Мова й пісня – це душа народу, її духовне багатство, серцевина культури.

    Одним із завдань педагога є виховання  у дітей почуття прекрасного,  здатності цінувати красу життя,  розвиток творчих  здібностей і нахилів .

     На прикладі свого досвіду можу вам розповісти, що кожен мій урок, як вчителя музики, має мету: «Шанувати природу, рідну мову, родину, нашу українську культуру» і головна  мета кожного з вчителів музики – через відродження традицій українського народу на уроках музики розвивати в учнів бажання пізнавати нашу рідну культуру, продовжувати народні традиції та обряди, жити за довічними принципами добра, краси і справедливості, бути справжніми господарями своєї долі. Тому не буває в нас уроку, щоб не звучала українська народна пісня, від якої добрішає дитяча душа, яснішають очі. У кожній своя легенда – тут ідуть різні розповіді. І так, всі уроки пов’язані з народною творчістю. Діти мають змогу ознайомитись з одвічними символами: калина, коровай, сопілка, рушник, верба, бо в кожному із цих слів є вивчений звук. Дуже приємно усвідомлювати, що всі пісні, які ми вивчаємо на уроках музики діти співають з батьками вдома. Також обряди, котрі обіграємо у класі, переносяться у життя і зостаються там на довгі часи.

       Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.

  Основою художньо-естетичного виховання учнів, засобом розвитку їхнього емоційного світу, художніх та естетичних смаків є поєднання уроку та різних форм позакласної роботи. Важливою формою позакласної роботи є гурток, в моєму випадку – це Театр Пісні «Сузір’я», який почав працювати з 2005 року. Ось як все починалось.

   На уроках, під час загальних занять, я не маю можливості розвивати індивідуальні здібності кожної дитини. А під час позакласної роботи можна окремо звернути увагу кожного учня на співочу поставу, чистоту інтонації, артикуляцію, дикцію, дихання, метро ритм, виконання у ансамблі, вміння володіти музичним інструментом та емоційно виконувати  твір, підвищуючи  виконавчу майстерність учнів. Важливе місце у цій підготовці займає розвиток уміння учнів виступати перед аудиторією, не стидатися глядацької уваги, впевнено почувати себе на сцені під час виступу. До музичного репертуару ми залучаємо не тільки національні твори, але твори  композиторів й інших країн світу, чим поглиблюємо знання музичної літератури.

      Проводячи роботу в гуртках ми, вчителі, маємо можливість залучати  учнів до найкращих зразків  національної культури, традицій, мистецтва. Тому в нас не вгасає надія, що ми виховуємо нове покоління нової держави. І, можливо, коли-небудь, наші учні засяють зірками на вітчизняних та світових горизонтах, продовжуючи традиції і культуру наших предків.

Пам’ятайте, що насолода музикою – не самоціль, а шлях до внутрішнього вдосконалення кожної особистості в ім’я добра, краси, миру і щастя на землі.