Досвід роботи

.                                               ..Мій краю-розмаю з розливами рік,

                                              Ясна в тебе доля, безмежний твій вік...

                                              Бачу я – розквітла земля моя.

                                              Чую я – співають поля.

                                             Цю красу я сміло у світ несу...

                                                                            А.Житкевич

      Стрімкі зміни соціальних умов життя в сучасній Україні породжують і нові проблеми розвитку духовної культури, важливою складовою якої є мистецтво. Мистецтво стимулює духовний та інтелектуальний розвиток особистості, зміцнює її морально-етичні якості, гармонізує соціальні відносини, розширює й одухотворює Всесвіт. Воно має надзвичайно важливе значення у розкритті творчого потенціалу й ідеалів людини, бере участь у формуванні її цілісного світогляду. Вплив мистецтва на внутрішній світ особистості та на її мислення завжди великий, але в кожну епоху він набуває своєрідної значущості. В сучасному світі, насиченому комп’ютерно-інформаційними технологіями, засиллям реклами, товарно-ринковими відносинами, мистецтво допомагає подолати відставання духовно-морального розвитку людства від науково-технічного процесу.

      Серед інших різновидів мистецтва музика займає особливе місце. Вона спроможна розкривати складні духовні процеси свого часу, виконуючи роль найтоншого емоційно-психологічного барометра суспільства. Вплив музики на становлення особистості, перш за все маленької (молодої), величезний, а тому й проблеми формування її музичної культури завжди актуальні.

      Музика займає значне місце в нашому житті і є могутньою надихаючою  силою для кожного з нас.  Вона супроводжує людину в радості і в горі, втішає і заспокоює, піднімає і надихає на боротьбу з життєвими обставинами.

       Музика – це мистецтво особливої емоційної сили. Вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати невідомі для нас духовні пориви, про які ми і самі не здогадуємось.

      Музику справедливо називають мовою серця. Вона є  одним із наймогутніших засобів спілкування людей, утвердження моральних ідеалів, формування естетичного ставлення до дійсності. Музика виховує культуру почуттів, є важливим засобом формування особистості.

      Пам’ятайте: сучасна музика – це не тільки та музика, яка написана у наш час, а й будь-яка музика, що відповідає високим ідеалам гуманізму, добра, краси!

      Музична культура невід’ємна від культури народу, до якого вона належить. Нині необхідний новий підхід до проблеми музичного виховання школярів у нашій державі. Дуже актуальним на сьогодні стало використання української народної творчості, українських  традицій та обрядів.

      У змісті національного виховання передбачено надання широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування власної національної гідності. Важливим засобом національного виховання є музика. Музичне виховання на моїх уроках націлене на розвиток здібностей учнів, уміння сприймати, відчувати, розуміти прекрасне, творчо діяти, відроджувати традиції українського народу, знати обряди і втілювати їх у життя.

      Ян Амос Коменський писав: “Діти мають навчитися читати рідною мовою...і співати”, “Навчання має приносити дітям насолоду...”  А тому слід викладати музику так, щоб дітям було цікаво на уроці, поєднувати корисне з приємним.

      Всі народні звичаї та свята на уроках музики я обов’язково пов’язую з темами народознавства. Тобто, велика кількість уроків має інтегрований тип – це інтегровані уроки музики і народознавства. Коли розпочинається навчальний рік я обов’язково знайомлю дітей з обрядом обжинок, ми зав’язуємо “Бороду” і починаємо співати обжинкові пісні. Я знайомлю дітей з обрядом обжинок, та у формі гри цей обряд існує на наших уроках разом з обжинковими піснями, такими, як “Пісня про хліб”, “Вийшли в поле косарі”, “Женчичок-бренчичок”. Пропоную учням прислів’я, загадки, вірші. Для створення творчої атмосфери поєдную урок музики з образотворчім мистецтвом. Коли звучить запис П.І.Чайковського “Пісня косаря” з фортепіанного циклу “Пори року”, я пропоную намалювати малюнок відповідно прослуханому твору. Незважаючи на обсяг навчального матеріалу, ми встигаємо і поспівати, і пограти в народні ігри. Велику роль відіграють пісні-ігри, такі, як “А ми просо сіяли”, Ой, на горі жито” та інші.

    “Без верби і калини нема України”- всім відомий вислів, він у кожної дитини в серці. Без калини не уявити собі пісенної творчості народної, не злічити пісень. Одні назви які барвисті, милозвучні: “Ой, у лузі при дорозі зацвіла калина”, “Червоная калина похиле деревце”, “Ти червона калинонька чому листя опускаєш”, “А в лузі калина весь луг прикрасила”, “Ой, зацвіла калинонька, а з неї цвіток спав” та інші. Для прищеплення любові до народної пісні немалу роль відіграють хороводи. На присвячених калині уроках я обов’язково пропоную дітям водити хороводи, такі, як “Біля калиноньки”, “Ой, у лузі калина стояла”. Найніжніші слова звучать у пісні “На калині мене мати колихала”. Всі ці пісні про калину мають дуже ніжну, милозвучну мелодію. Дітям дуже подобається водночас співати і водити хоровод. Проводячи уроки, присвячені калині, знов таки ж поєдную їх з народознавством та малюванням.

     Коли приходить зима, то разом з нею надходять і розмаїття зимових свят. Починаються зимові свята 19 грудня, тобто зі свята Святого Миколая. Дітям дуже подобається легенда про Святого Миколая, вони навіть на деякий час стають більш слухняними та ввічливішими.

     19-ого грудня вони вдома виконують весь обряд (миють самі, без дорослих, свої чобітки, становлять їх на підвіконня для отримання подарунків, та співають пісні Миколаю: “Ішов Миколай лужком, бережком”, “Святий Миколай”, “Ой, хто, хто Миколая любить”, “Яка радість, який рай, іде Святий Миколай” та інші. Наступного дня діти з великою радістю сповіщають батькам, учителям, однокласникам, друзям про дарунки, які їм приніс Святий Миколай.

      Хотілося б, щоб до нашої спадщини, до наших звичаїв і обрядів приєднувались і батьки, щоб підтримували родинні свята. Цілісність і наступність культурної традиції народу, її збагачення і розвиток можуть здійснюватися лише за умови тісного зв’язку школи і сім’ї. Адже саме в родинах формується поняття про матеріальні та духовні цінності, прищеплюється любов до рідної мови, до свого народу. І для музичного виховання дітей на кращих традиціях народу не байдуже, що співають і люблять слухати у сім’ях, як батьки  підтримують починання школи, щодо прилучення учнів до скарбниці національного мистецтва.

      Наступне зимове свято, яке не так давно увійшло до культурної спадщини нашого Українського народу, а точніше почало святкуватись у ХХ столітті – це свято Новорічної ялинки. На це свято готуємо велику кількість хороводів, присвячених Діду Морозу та ялинці. Діти вчать вірші, пісні і потрапляють на святкових ранках у світ казок. Це теж одне з найулюблен6іших свят дітей, тому, що теж подарунки отримують лише чемні і старанні діти. Знов таки засобами казки, пісень і подарунків діти привчаються покращувати свої позитивні риси характеру і прибирати геть негативні риси.

     Через тиждень після новорічних свят надходить дуже велике свято – 7 січня – Різдво Христове, народження Ісуса Христа. Це свято є святом милосердя, виявом пошани до родичів, близьких. Діти співають пісні про Діву Марію, яка народила Бога–Сина – Ісуса Христа.

      Урочисті вітальні пісні – колядки, стали справжнім змістом обряду. Продовження зимових свят припадає на 14 січня, “Василя” – коли співали урочисті вітальні пісні-щедрівки. Такі пісні, як “Коляд, коляд, колядниця”, “Коляда”, “Свята ніч”, “По всьому світу стала новина”, “А в цім домку, як у вінку”, “Щедрівочка щедрувала”, “В ночном саду”, “Щедрик” та знання обрядів, пропонованих на уроках, дають дітям можливість з радістю виконувати обряди колядування, щедрування та посипання за межами школи. Також виконують ігри-жарти у супроводі елементів народного карнавалу. Зміст ритуального ходу з Козою – це побажання майбутньому врожаю бути щедрим і багатим. Завдяки цьому звичаю у супроводі вітальних пісень виховується у дітей любов до трудівників, повага і шана їхній праці. Вистачає часу і на вертепні дійства, в яких беруть участь діти. Вони виконують ролі: Парубка-Берези, Господаря, щедрувальників, Діда, Цигана, Лікаря та інших персонажів.

     Корисність ігор, пов’язаних із національними традиціями, обрядами і т.д. полягає у тому, що дитина, беручи на себе певну роль і передаючи дії та вчинки людини конкретного часу, одержує необхідний обсяг знань, норм поведінки і моралі. Важливий і естетичний результат ГРТ, оскільки ситуації гри – уявні, але переживання і почуття дитини – реальні. Для педагога ці особливості молодших школярів важливі тим, що включаючи чи підбираючи дітям певні ролі, керуючи змістом гри, можна тим самим прогнозувати почуття дітей.

     Велика увага надається прилученню дітей до правдивих джерел рідної історії. Так, у план роботи включаються пісні на вірші великого знавця і співця долі народу Т.Г.Шевченка. Такі пісні, як: “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Зацвіла в долині червона калина”, “Зоре моя вечірняя”, “Тече вода з під явора” подобаються дітям. Діти дізнаються якого ми всі походження, чим славиться весь Український рід. Слухаючи розповідь про дитинство Тараса роблять висновки і пізнають життя, яке було раніше. На цих уроках проходить ознайомлення дітей з рідним краєм, його історією, багатогранною культурою, своєю багатою землею. Важлива співпраця вчителя музики з класним керівником. Наприклад: вивчаючи тему, присвячену Т.Г. Шевченку, доцільно було б  виїхати на екскурсію у місто Канів на Тарасову гору, де похований Т.Г.Шевченко, або в село Моринці, де знаходиться хата, в якій він був народжений, де жив і працював.

     Водночас із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл весняних свят. Наш народ у своїх казках створив чудовий образ весни – красивої дівчини з вінком на голові. Вона – бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями – веснянками, її зустрічають діти подарунками – солодким печивом у вигляді пташок. Народний образ весни -  це образ краси, сили і надії.

     Як не ознайомити дітей із народними звичаями зустрічання весни. Весну зустрічали величальними піснями – веснянками(гаївками, маївками, ягілками).Тому, з приходом весни, на уроках обов’язково використовуються тексти про цю пору року, музичні твори видатних композиторів, вірші, пісні – веснянки, пісні про весну, репродукції картин. Наші предки уявляли, що весну принесли на крилах птахи, тому дітям пропонується випекти вдома обрядове печиво у формі пташок. Потім з цим печивом виконуються закликальні пісні, такі, як: “Прийди, весно”, “Вийди, вийди, Іванку” та інші. Дітям пропонується обмінятися печивом. З приходом весни приходить і свято, яке теж нещодавно з’явилось в культурній спадщині нашого народу ( у ХХ столітті ). Це міжнародний день жінок, і святкують його не тільки на Україні, а у всіх країнах світу. Пісні, які призначенні матері, бабусі, дівчаткам і просто жінці викликають радість, приємне хвилювання. Мати – всьому початок. Мати – берегиня роду. На уроках, присвячених матері, діти знайомляться з вишиванками, та з колисковими піснями. Якщо мова – душа народу, а пісня – його дух, то колискова – народження цього духу, бо ж вона сповиває материним наспівом маленьку людину, крихітку життя. І цей материнський наспів найщиріше виколисує, висловлює суть розквітлої і щасливої душі. Колискова пісня – це насамперед звернення до всього живого, довірлива розмова серця із серцем. Українська культура виспівувалась віками і починалась вона з колискових мелодій. Серед краси пісенної, мелодійної нічого кращого від колискової не знайдеш. Колискова мелодія – природжений жанр українського народу. Від роду до роду передаються материнські наспіви,  сіючи в дитячих душах добре, розумне, вічне.

      На основі цих уроків діти розуміють, що треба берегти коріння роду – матір. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добру і любові. Пісня любові і дитинства бринить в серці, як струна.

      Обов’язково у березні я проводжу з усіма класами початкової школи свято 8 Березня, присвячене Міжнародному жіночому дню. На цих концертах обов’язково присутні батьки, які теж приймають участь у святі. Знову ж таки школа і сім’я йдуть поряд, допомагають один одному у вихованні дитини.

      Щомісяця святкуються народні свята, ми від їх святкування не відстаємо. Ознайомлюю дітей з наступними святами – це свято “Вербної неділі” та свято “Пасхи”. Розповідаю дітям біблейські сюжети та про чарівні властивості верби. Діти з радістю несуть до школи, свячені “котики” – вербові гілочки.  Тут і пісня співається “Вербовая дощечка”. Знайомлю дітей з кожним днем тижня, який відбувається до Пасхи. Пасха – це воскресіння Господнє. Співаємо обрядові пісні “Христос Воскрес”.  Розписуємо на уроці писанки і співаємо пісню “Писанки писала”. Писанка – це символ життя. За бажанням діти приносять на урок паски,  тоді всі разом обігруємо пасхальний обряд, співаючи “Кошик на Великдень”.

       Закінчується навчальний рік. Починається чудова літня пора, діти відвідують наш шкільний табір «Лісова пісня». Кожен день у таборі з кожним загоном проходять музичні заняття, на яких діти багато співають, грають, займаються співом на караоке. Але все ж таки ми знову не забуваємо наші українські обрядові свята. Свято «Івана-Купала» - свято літнього сонцевороту - ми святкуємо кожен рік. Обов’язково співаємо купальських пісень, прикрашаємо Марену, палимо опудало, плетемо віночки, стрибаємо через багаття (бутафорське). Дітям дуже подобається святкувати це свято.

       Дуже приємно усвідомлювати, що всі пісні, які ми вчимо і співаємо в школі, діти співають з батьками вдома. Також батьки приймають участь в обрядах: кладуть дарунки у чобітки на “Миколая”, допомагають посівати на “Василя”, печуть паски та фарбують крашанки на “Пасху”, приносять до школи на купальське свято багато чудових польових квітів для плетіння віночків.

      І, взагалі, всі сценарії народних, календарних та державних свят ґрунтуються на репертуарі уроків-концертів, на тих піснях, які є основою національної музичної культури, котрі ми співаємо кожен день на уроках музики, виховуючи почуття національної гідності, любов до своєї Батьківщини!

     Мета кожного уроку музики: шанувати природу, рідну мову, культуру, родину, країну. Завжди на уроках звучить українська музика у записі народних оркестрів, де проходить знайомство дітей з українськими народними інструментами: бубен, цимбали, скрипка, бандура, сопілка і т.д.

    Україна з давніх-давен славилась народними піснями та хоровим співом. Пісні, що створювались у давнину – передавались з уст в уста, від сім’ї до сім’ї, від села до села, від покоління до покоління.

      Кожен народ багатий національними фольклорними здобутками. Водночас у музичному мистецтві різних народів можна знайти спільні і відмінні риси. Зокрема, українська музика споріднена з музикою інших слов’янських народів, насамперед  російською, білоруською, польською, що пояснюється їх мовною культурно-історичною близькістю. Дуже часто зарубіжні композитори використовували теми українських народних пісень для створення концертів, симфоній, опер тощо. Наприклад: слухаючи «Українську симфонію» М.Калачевського ми чуємо в основі твору українську народну пісню «Побратався сокіл з сизокрилим орлом», а у фіналі І Концерту для фортепіано з оркестром П.І.Чайковського ми зустрічаємось з українською народною веснянкою «Вийди, вийди, Іванку». І таких прикладів можна привести чимало.

     Пісенна творчість українського народу – нев’януча краса його духовної культури. Все життя народне відтворене у піснях і легендах, в казках, оповіданнях і думах. Народна музика завжди відіграває вирішальну роль у розвитку професійної музики. Пісенність, наспівність, танцювальність, маршовість, яскрава емоційність і ліричність – найхорактерніші риси української народної та авторської музики – музики мого народу.

       Українські пісні та думи – геніальна поетично-пісенна біографія нашого народу. З її рядків постає образ народу-воїна і народу-трудівника, що віками виборював свою незалежність, право бути самим собою, жити і дихати на повні груди на рідній землі. Всю свою одвічну тугу народ переливав у пісні. Все наційніше, що було в душі українства, закрбувалось у них. Ось чому кажуть, що пісня – це душа нашого народу. Вивчаючи історичні пісні діти починають ставитись до своєї Батьківщини з повагою, з шаною, з гордістю! Багато народних пісень, пов’язаних з історичним минулим України, несуть у собі енергетику героїчної боротьби народу за свободу. У них велика любов до Батьківщини, мужність та завзяття, готовність до праці та самопожертви. Різноманітні за жанрами музичні твори розкривають для дітей картини минулого, допомагають краще уявити і зрозуміти історичні події. Але музику треба вміти слухати, треба навчитись сприймати і розуміти її виражальну мову. А розуміти виражальну мову музики треба, як художню книгу, яку ви прочитали, ідеями якої ви прониклись.

      При слуханні музики я вчу учнів слідкувати за розвитком музичної думки, це допоможе зрозуміти задум композитора,  відчути красу його твору та виражені в ньому ідеї та почуття.

       Жодне свято чи важлива урочиста подія не обходяться без музики. Легка, весела музика приносить нам задоволення – розважає; серйозна – змушує задуматись. У кожному музичному творі, незалежно від жанру й величини, є частка життя. Музика яскраво і правдиво втілює різноманітні життєві явища. Тільки тоді музика може впливати на людину, коли життєвий зміст розкритий в музичному творі талановито і майстерно. Ось чому можна з упевненістю сказати, що музика (як і будь-яке мистецтво) не тільки відображає життя, але й збагачує духовний світ людини. Здатність музики впливати на людину визначається її життєвим змістом, любов’ю до життя, а сила впливу музики  красою і правдою. У кожному музичному творі, незалежно від жанру й величини, є частка життя. 

       Пам’ятайте, що насолода музикою – не самоціль, а шлях до внутрішнього вдосконалення кожної особистості в ім’я добра і краси, миру і щастя на землі.